Браян Кларк, директор Центру оборонних концепцій і технологій, і Тімоті Уолтон, старший науковий співробітник Інституту Гудзона, пишуть для The Hill про те, як Сполучені Штати можуть допомогти Україні боротися з масованими атаками Росії на критичну інфраструктуру. Нижче наведено трохи скорочений переклад статті.
Цієї осені українські воїни переломили хід війни завдяки успішному контрнаступу на сході та півдні країни. Але звільнення Харкова, Херсона та інших міст може виявитися Пірровою перемогою, якщо українська армія та її західні підтримці не зможуть протистояти російським атакам, які руйнують критичну інфраструктуру України до зими.
Проблема не у відсутності зусиль. Протиповітряна оборона України напрочуд довела ефективність проти іранських безпілотників-камікадзе, таких як Шахед-136, знищивши від 60 до 85 відсотків з них за останні два місяці. Однак у випадку протиповітряної оборони нічого меншого за 100% недостатньо. З 50-кілограмовими боєголовками навіть кілька Shahed-136 можуть пошкодити трансформаторну підстанцію чи інше критичне інфраструктурне обладнання.
Армії усувають помилковість протиповітряної оборони, розгортаючи кілька систем, що перекриваються, навколо найімовірніших цілей і приймаючи ризик атак в інших місцях. Цей підхід може не працювати під час захисту цивільної інфраструктури. Підстанції та АЗС широко розповсюджені, кожна з яких обслуговує сотні мешканців. Ракетні системи «земля-повітря», такі як NASAMS, можуть охоплювати лише радіус від 15 до 50 км і використовувати протиракети, які коштують у 10-100 разів дорожче, ніж Shahed-136. В Україні закінчуються боєприпаси для NASAMS, тому ці системи повинні зосередитися на більш небезпечній російській ракетній загрозі, а не на безпілотниках.
Для поповнення NASAMS військові НАТО повинні негайно відправити до Києва сотні ракет-перехоплювачів AIM-9 Sidewinder і AIM-120 AMRAAM, термін служби яких добігає кінця. Що ще важливіше, Пентагон повинен допомогти українським силам розробити більш стійкий підхід до перехоплення російських безпілотників над великою територією країни.
Під час випробувань у Норвегії з пускової установки NASAMS була випущена ракета AIM-9 Sidewinder. Фото: Kongsberg
Безпілотники дальнього радіусу дії можуть допомогти протистояти цим загрозам, звільнивши передові системи протиракетної оборони, такі як Patriot або NASAMS, для протидії крилатим і балістичним ракетам.
Такі безпілотники, як MQ-1 або MQ-9, також можуть допомогти стримати майбутні російські атаки. Сталий підхід до захисту української інфраструктури має передбачати контрбатарейну боротьбу з пусковими майданчиками та базами безпілотників. Ймовірно, ці об’єкти знаходяться поза зоною дії HIMARS, які постачаються в Україну із Заходу, тому потребують зброї більшої дальності.
Про напади на територію Росії чи Білорусі для зменшення загрози безпілотників не може бути й мови, але українські сили повинні мати можливість атакувати об’єкти запуску та зберігання безпілотників на окупованих Росією частинах Донбасу чи Криму. Американські безпілотники, такі як MQ-1 або MQ-9, могли б наносити такі удари на додаток до підтримки більш стійкого захисту українських міст і сіл.
У США сотні MQ-9 готуються до зняття разом з ракетами AIM-9 і AIM-120. Також є десятки MQ-1C, чотири з яких запропоновано для розміщення в Україні. Сполучені Штати повинні передати частину цих надлишків оборонної зброї Україні. Це допоможе захистити український народ від російського повітряного терору, одночасно допомагаючи НАТО розробити стійкі системи протиповітряної оборони.
ППО шахедів – це західна зброя
Щоб підтримати українських військових, тисни >ТУТ<.
Джерело: https://texty.org.ua/fragments/108365/chym-ssha-mozhut-dopomohty-ukrayini-v-borotbi-proty-povitryanoho-teroru-rosiyi/
